Історія

На завершальному етапі II світової війни 26 серпня 1944 року місто Ізмаїл було звільнено від німецьких загарбників. Державний Комітет Оборони СРСР доручив керівництву Чорноморського пароплавства забезпечити наступ лівого крила 3-го Українського фронту. В кінці серпня цього ж року з метою забезпечення перевезень по Дунаю військових підрозділів, боєприпасів, військової техніки та постачання для наступаючих військ була створена оперативна група Наркомморфлота, яка прибула в Ізмаїл з Одеси. Спільно з військовими комендатурами портів оперативна група займалася прийманням у своє ведення буксирного і баржового флоту.

З 26 серпня по 4 вересня всіма плавзасобами від Ізмаїла до Галаца були переправлені дві стрілецькі, одна мотобригада, стрілецький корпус, танкова група 3-го Українського фронту. Після наведення мостових переправ в Ізмаїлі й Ісакче тоннаж, що звільнився, прямував вгору по Дунаю з військовими вантажами. Оперативна група забезпечувала перевезення по Дунаю, які набирали все більшого значення не тільки для потреб фронту, але й для вирішення народногосподарських завдань СРСР і звільнених придунайських країн, які переживали глибоку економічну кризу. Гостро стало питання про створення транспортного підприємства на Дунаї й 14 жовтня 1944 року народним комісаром морського флоту СРСР П. П. Ширшовим був підписаний наказ про організацію Радянського Дунайського державного морського пароплавства (РДДП) з місцеперебуванням у місті Ізмаїл і морських агентств. Нове підприємство зіткнулося з багатьма труднощами, однією з яких було кадрове питання. Восени в Ізмаїл були відряджені досвідчені капітани з Чорноморського й Каспійського пароплавств, фахівці з Астрахані, Архангельська, Маріуполя, Баку та інших міст, випускники морехідних шкіл і морських училищ. Так, поступово флот РДДП поповнювався власними кадрами.

У важких умовах воєнного часу освоювався Нижній Дунай, налагоджувалася робота портів, накопичували досвід фахівці, що прибули з інших пароплавств СРСР. Дунайське пароплавство у своєму розвитку пройшло ряд етапів:

відновлення трофейних пошкоджень і суден, що підняли з дна річки;
модернізація флоту;
майже повне оновлення транспортних річкових суден;
створення власного морського пароплавства.

Зростання товарообігу, розвиток судноплавства по Дунаю потребували оснащення пароплавства якісно новими суднами. У 50-60-х роках було побудовано 75 нових буксирів і штовхачів типу: “Владивосток”, “Киев”, “Москва”, “Рига”, “Иваново”, “Корнойбург”, а в 70-80-х роках річковий флот пароплавства поповнився потужними штовхачами таких типів, як “Сергей Авдеенков”, “Запорожье”, “Ленинград”, і 19 самохідними суховантажними суднами серії “Капитан Антипов”. Поряд з цим із експлуатації виводився застарілий флот. У ті роки йшло швидке поповнення несамохідного флоту за рахунок будування наливних і суховантажних барж на Кілійському судноремонтному заводі, а також на верфях Австрії, Румунії, Болгарії – всього більше 1300 одиниць.

Судна пароплавства щорічно перевозили 70% усіх дунайських вантажів, в основному метал, зерно, руду, устаткування, що зробило Радянське Дунайське пароплавство монополістом на річці.

У 1957 році на Кілійській частині дельти Дунаю був відкритий глибоководний канал Прірва, що сприяло розвитку морських перевезень і флоту УДП.

На морські закордонні лінії пароплавство вийшло наприкінці 50-х років, коли увійшли в експлуатацію морські судна типу “Тиса”. У 60-х роках були побудовані морські суховантажні судна таких типів, як “Тарту”, “Эльва”, “Фрязино”, “Шенкурск”, “Новый Донбасс”, “Инженер Белов”, “Балтийский”, “Александр Довженко” (всього близько 30 суден), а в 70-х – 35 наливних і суховантажних суден типу “Кишинев”, “Балтика”, “Алтай”, “Сосновец”, “Росток”, “Юный Партизан”, “Василий Шукшин”. Вантажопідйомність морського самохідного флоту складала 300 тис. тонн.

19 травня 1978 р. на підставі міжурядової угоди чотирьох країн – Болгарії, Угорщини, Радянського Союзу й Чехословаччини – було створено міжнародне господарське судноплавне підприємство “Інтерліхтер”, учасниками якого стали пароплавства БРП, МАХАРТ, РДП і ЧСПД. До сфери його діяльності входило безперевалочне транспортування вантажів у ліхтерах між придунайськими країнами і державами Південної і Південно-Східної Азії.

З 1984 р. діяла ліхтеровозна транспортно-технологічна система, що обслуговувалася ліхтеровозами “Борис Полевой”, “Павел Антокольский”, “Анатолий Железняков” і “Николай Маркин”. Система працювала за такими напрямками: порти Чорного і Середземного морів, Близького Сходу, Північної та Східної Африки.

За період свого існування – з грудня 1978 р. по вересень 1995 р. – морські судна МГСП “Інтерліхтер” “Юлиус Фучик” і “Тибор Самуэли” здійснили 252 рейси на лініях Дунай – Індія – Пакистан і Дунай – Меконг. Обсяг перевезень за ці роки склав 6,4 млн. тонн, у тому числі в експорті придунайських країн – 4,3 млн. тонн.

Радянське Дунайське пароплавство в 80-х роках було великим комплексним підприємством, до складу якого входили порти Ізмаїл, Рені, Кілія (у 1987 р. змінився його статус — він став портопунктом Усть-Дунайського порту), Усть - Дунайськ, Кілійський суднобудівно-судноремонтний завод, Ізмаїльський судноремонтний завод. Тільки транспортний флот пароплавства налічував понад 1000 одиниць дедвейтом близько 1 млн. тонн. РДП забезпечувало перевезення зовнішньоторговельних вантажів країни, вантажів іноземних власників у басейні річки Дунай, а також на порти Чорного, Середземного, Червоного морів, Південно-Східної Азії, Західної та Північної Європи.

Щорічний обсяг перевезень складав 11,5-12 млн. тонн. Судна пароплавства щорічно відвідували понад 150 портів різних країн світу. Пасажирські морські та річкові судна здійснювали перевезення радянських і іноземних туристів. Великою популярністю користувалася пасажирська туристична лінія “Від Альп до Чорного моря”, яка вперше в системі морського флоту СРСР довела рентабельність пасажирських перевезень. Цю лінію обслуговували річкові теплоходи “Амур”, “Дунай” і морські “Белинский”, “Осетия”. З подовженням маршруту до порту Стамбул (Туреччина) на лінію вийшли сучасні комфортабельні судна “Волга”, “Днепр”, “Украина”, “Молдавия” й морський теплохід “Айвазовский”.

Місцеві лінійні перевезення обслуговували судна на підводних крилах “Ракета”, “Восход”, “Метеор” (морські – “Комета”) прогулянкові судна й озерні трамвайчики, а з 80-х років – “Измаил” й “Измаил-2”.

У 1983 році Радянське Дунайське пароплавство було нагороджено орденом Дружби народів.

Після здобуття Україною незалежності Радянське Дунайське пароплавство 20 листопада 1991 р. перейменовано в Українське Дунайське пароплавство. На всіх суднах з’явилися національні прапори й символіка.

У грудні 1994 р. Державне Українське Дунайське пароплавство було перетворено у Відкрите Акціонерне товариство “Українська Дунайська Судноплавна компанія” відповідно до Наказу Президента України “Про корпоратизацію підприємств” від 15 червня 1993 р.

У вересні 1997 р. Українське Дунайське пароплавство було перейменовано у Відкрите акціонерне товариство “Українське Дунайське пароплавство” (ВАТ “УДП”).

У 90-х роках флот Українського Дунайського пароплавства поповнився серією з шести морських суден, побудованих у Португалії. Головне – теплохід “Измаил”, перше судно, введене в експлуатацію під прапором суверенної України, у 1990 році було визнано кращим у своєму класі авторитетним морським виданням “Ллойд лист”. Основні вантажі морських перевезень – метал, зерно, пилоліс, добрива, цитрусові.

Для збільшення ефективності перевезень в кінці 90-х виникла необхідність у тоннажі максимально можливої вантажопідйомності. Попереднім опрацюванням проекту займалися фахівці техвідділу, ПКБ спільно зі службами безпеки мореплавства, експлуатації річкового флоту, технічної експлуатації флоту. Остаточний варіант проекту був виконаний на Кілійському суднобудівно-судноремонтному заводі, і перша баржа-секція UDP-SL-001 була спущена на воду в квітні 1998 р. Баржа зістикована з двох ліхтерів ДМ і призначена для перевезення навалювальних і генеральних вантажів, вантажопідйомність складає 2000 тонн, габарити відповідають стандартам “Європи — II”.

У 1999 р. на КССРЗ була спущена на воду перша наливна баржа-секція UDP-SLT-001, в 2001 р. - баржа-секція для зернових вантажів UDP-SLG-001. На початку 2004 р. був підписаний контракт на будівництво протягом чотирьох років на КССРЗ 20 барж-секцій типу “Європа - II б”, принципово нового для пароплавства несамохідного флоту, призначеного для роботи на Рейні.

Основними документами, що свідчать про високу якість роботи пароплавства, є сертифікат МКУБ – управління безпекою і сертифікат відповідності системі якості ISO-9002, отримані першими в Україні.

У 2001 році ВАТ “Українське Дунайське пароплавство” першому в країні було присвоєно статус національного перевізника, який воно зберігає по сьогоднішній день.

У 2011 р. Відкрите акціонерне товариство “Українське Дунайське пароплавство” (ВАТ “УДП”) було перейменовано в Приватне акціонерне товариство (ПрАТ “УДП”).

Пріоритетним напрямком діяльності Дунайського пароплавства є надання транспортних послуг юридичним і фізичним особам з гарантованою якістю перевезень, зручністю й безпекою доставки вантажів і пасажирів. Основний напрямок компанії зосереджений на задоволенні потреб та інтересів клієнта, а також на розвитку тривалого співробітництва.

Сьогодні ПрАТ “УДП” – одна з найбільших судноплавних компаній не тільки в Україні, але й у Західній Європі, яка за роки діяльності підтвердила свій авторитет надійного партнера і безсумнівного лідера в наданні транспортних послуг і підтриманні відповідного рівня безпеки перевезень. Свідченням тому є велика кількість вітчизняних і міжнародних нагород, серед яких “Золота Фортуна”, сертифікат про входження до рейтингу “100 кращих компаній України”, номінація в “Золотій книзі української еліти”, Почесний диплом з присвоєнням звання “Золота торгова марка”, міжнародна премія “Бізнес -Олімп”.