Чи економічно доцільно проводити модернізацію буксирів «трьохтисячників»?

Обговорили це питання з командою суден «Кузьма Галкин» (нова назва «Миколаїв»), «Нина Соснина» («Черкаси»), «Никифор Шолуденко» («Одеса»), нашими судноремонтниками та експертами.

У компанії вісім таких буксирів-штовхачів. П’ять вже як мінімум 15 років перебувають у відстої, три наразі в очікуванні докового ремонту. Це єдині в УДП буксири-штовхачі з трьома двигунами. Наявність 4 рулів заднього ходу робить буксир одночасно потужним і маневреним.

Буксири цієї серії розраховані для роботи з караванами до 14,5 тис тонн, що відповідає максимальним допустимим за розмірами баржевим караванам Дунаю (9+1). Ідеальний варіант для доставки великих партій на далекі відстані. Нам такі дуже потрібні, адже витрати палива на тонну вантажу в такому випадку суттєво менші, ніж у випадку менших караванів, які штовхають буксири-«двохтисячники».

На жаль, навіть у трьох буксирів, що очікують ремонту, двигуни зношені та не видають передбачену потужність у 3000 к.с. Запчастини до них знайти дуже складно. П’ять інших буксирів взагалі розукомплектовані.

Тому розглядаємо варіанти комплексної модернізації. В минулому вже декілька разів намагалися це зробити, домовлялися про співпрацю із західними партнерами, китайцями, але завжди або змінювалося керівництво, або не вистачало грошей, і проєкти відкладали.

Концепція модернізації передбачає, що від старого судна залишиться лише корпус, валолінії, гвинто-рульова група.

Енергетична група буде сучасною і більш потужною. Двигуни відповідатимуть не лише сьогоднішнім екологічним нормам ЄС, але стандартам, які Євросоюз збирається запроваджувати у перспективі.

Минулі проєкти модернізації передбачали встановлення двох нових двигунів замість трьох старих. Ми плануємо встановити три двигуни та зберегти унікальну конструктивну концепцію судна. Погоджусь з екіпажами: три двигуни - це не просто велика потужність, але й тягові можливості, що для такого буксира-штовхача є основною перевагою.

Модернізація торкнеться всіх систем: високий рівень автоматизації дозволить зменшити чисельність екіпажу і, відповідно, збільшити рентабельність роботи судна. Переобладнання побутових приміщень забезпечить комфорт перебування екіпажу.

Основне питання: чи зберігають корпуси суден достатній запас міцності? Адже буксири були побудовані у 1975-1976 роках. Наші експерти зберігають з цього приводу стриманий оптимізм. За попередніми оцінками, корпуси мають перебувати у задовільному стані, адже прісна вода не має руйнівної сили морської води. На Дунаї ще працюють судна, побудовані ще до Другої світової війни. Як правило, вони пройшли вже декілька модернізацій і мають сучасну «начинку». Крім того, буксири цієї серії будувалися особливо міцними: в зимовий період саме вони виконували функції «криголамів», забезпечуючи рух суден. У корпусу «Никифора Шолуденко», за свідченням головного механіка, ще не має жодної латки.

Проте остаточні висновки зможемо зробити після дослідження стану корпусу і визначення його залишкових товщин.

Модернізація тягового флоту - без перебільшення питання подальшої перспективи та виживання УДП. Програма скорочення викидів, яку реалізують країни ЄС, вже в найближчому майбутньому може призвести до запровадження більш жорстких екологічних вимог. Що створює ризик закриття для УДП більшості логістичних напрямків. Отже, у нас немає іншого шляху, ніж терміново оновлювати флот. Є два варіанти – або купівля повністю нових буксирів, або комплексна модернізація суден, що перебувають у відстої. В такому випадку компанія нічого не втрачає, новий флот буде створюватися на базі буксирів, які багато років не працюють та виконують роль постачальника запчастин.

На якому варіанті ми зупинимося можна буде сказати лише після проведення комплексних розрахунків. Хоча шлях саме модернізації є найбільш типовим для річкового флоту Дунаю.

Дмитро Москаленко,

Генеральний директор УДП.