«ЗЕЛЕНОДОЛЬСК»: ПРАГНЕМО ПРАЦЮВАТИ РЕНТАБЕЛЬНО»

 

4 вересня до порту приписки повернувся теплохід «Зеленодольск». Судно здійснило рейс на Смедерево, там взяло нові сім одиниць на Дунауйварош, а після працювало на австрійській і німецькій ділянках.

Як розповів капітан Андрій Петрович Махонін, рейс для екіпажу видався тривалий – майже чотири місяці, й не з легких, працювати довелося в різних навігаційних умовах, у липні-серпні при низьких рівнях води в Дунаї. Однак досвід і судноводійна майстерність дозволили впоратися з усіма складними моментами. Назад до Констанци караван прийшов при низькій воді, а вже звідти повернулися в Ізмаїл, бо після тривалого рейсу у екіпажу накопичилася втома і знадобився перепочинок.

У диспетчерській пароплавства зазначають, що «Зеленодольск» не лише успішно виконав своє виробниче завдання, а й надавав допомогу в проведеннях секцій теплоходам «Алексей Ивлев», «Капитан Кюселинг», «Златоуст» та іншим.

Орієнтувалися на ситуацію та обстановку, – зазначає Андрій Петрович, – десь доводилося ризикувати і проводити більше секцій, ніж рекомендовано, щоб була економічна вигода. Наприклад, на 542-му кілометрі спочатку зробили пробне проведення з двома секціями, а вдруге взяли відразу чотири. У цей же час іноземні судна проводили по одній-дві баржі. Ті ж «Златоуст» і «Никифор Шолуденко», як і ми, в більш сприятливих умовах проходили перекати повним караваном, без проведень.

Складні ділянки на Дунаї вимагають зосередженості, вміння прораховувати, як сформувати караван, які секції провести першими. Але в той же час намагаємося зберігати позитивний настрій, спокій в екіпажі, не допускати нервозності, десь пожартувати, трохи відволіктися, «розвантажити» голову, коли дозволяє обстановка. В першу чергу це залежить від капітана і вміло підібраного екіпажу. Тому, якщо разом виходить легко і злагоджено працювати, намагаємося і далі працювати в такому складі. Багато в чому завдяки цьому рейс пройшов успішно, без проблем і зауважень з боку служб. Екіпаж залишився задоволений, і навіть практикант, побачивши, як ми працюємо, загорівся ентузіазмом і після повернення в Ізмаїл сказав, що ще залишився б на судні.

Капітан А.П. Махонін очолює «Зеленодольск» вже шість років, є досвід роботи не тільки в УДП, але й в іноземній компанії. Для нього в професії судноводія зійшлися два дитячих захоплення: він завжди любив «кермувати», навіть за кермо машини вперше сів у 10 років, та інтерес до техніки. Завдяки останньому захопленню він добре знається і на роботі суднових механізмів, із знанням справи обговорює з механіками питання їх експлуатації та ремонту.

Разом з ним працює його брат Микола, цілком самостійний судноводій, який в цьому рейсі вперше пішов на посаді старшого помічника капітана, буде напрацьовувати досвід. Звичайно, в нестандартних ситуаціях, при проходженні шлюзів, складних ділянок, капітан завжди на містку, страхує своїх підлеглих, дає підказки. І з жалем зазначає, що багато капітанів з досвідом роботи, особливо на Верхньому Дунаї, йдуть «під прапор». «Вирішальним фактором є більш високий рівень зарплати і відсутність «паперової роботи», – вважає Андрій Петрович.

Екіпажем капітан задоволений – вдалося створити згуртовану команду, де кожен на своєму місці, допомагає один одному. Механік Георгій Васильович Кіосє «старожил» судна, досвідчений фахівець, зумів організувати роботу персоналу машинного відділення на відмінно. Перший помічник механіка Олег Миколайович Овчиников теж добре опанував спеціальність і цілком гідний зайняти посаду старшого механіка. Зі схваленням відгукується капітан про кухаря Єфімію Єреміївну Нікуліцу, в якій виходить догодити всім і ситно нагодувати екіпаж.

Після повернення до рідного порту «Зеленодольск» зробив короткий каботажний рейс, доставив кілька секцій із затону Базарчука та Кілії до Ізмаїла. Тепер екіпаж буде відпочивати, присвятить час домашнім справам, а судну належить ремонт із заміни гребних гвинтів. «Це необхідно зробити, адже якщо судно своєчасно ремонтується, підтримується в хорошому технічному стані, воно працює більш рентабельно, менше затрат на проведення, витрат палива. А це на користь і екіпажу, і підприємству», – завершує А.П. Махонін.